Директор ГК «Асканія Енерджі» Євген Пятько підсвічує питання для NV Бізнес.
Масовані атаки на енергетичну інфраструктуру України тривають, і ворог не відмовився від намірів її знищити. Поточне полегшення графіків відключень — не привід для заспокоєння, а вікно можливостей для підготовки до нових викликів.
Минулі зими вже дали українському бізнесу безцінний досвід. І головний висновок простий: енергетична автономність — це не один пристрій, а правильно спроєктована система.
Генератор — найдорожча «пожежна» опція
Під час перших масових відключень більшість компаній пішли найпростішим шляхом — закупівля дизельних генераторів. Це дало змогу швидко отримати резерв живлення, але вже через кілька місяців стало очевидно: генератор — це не панацея.
По-перше, моторесурс. При тривалих відключеннях генератори працюють по багато годин на добу, що швидко вичерпує їхній ресурс і призводить до дорогих ремонтів.
По-друге, паливо. Вартість генерації електроенергії з дизеля часто перевищує 20 грн за кВт·год. Враховуючи поточну паливну кризу, легко можна уявити 30 грн за кВт·год, що робить такий сценарій найдорожчим із усіх можливих.
По-третє, сервіс. Масове використання генераторів створює дефіцит планового технічного обслуговування та запасних частин.
По-четверте, неефективна робота при змінному навантаженні.
Типова проблема, з якою стикається бізнес під час відключень: різкий дисбаланс між денним та нічним споживанням електроенергії.
Уявімо стандартний комерційний об’єкт: вдень він може споживати 200–300 кВт, але вночі залишаються лише системи безпеки, серверні та базова інфраструктура — приблизно 30–40 кВт гарантованого навантаження.
Для покриття денного піку встановлюється потужний генератор, наприклад на 300 кВт. Але під час нічного відключення він змушений працювати майже “вхолосту”, виробляючи сотні кіловат потужності для покриття кількох десятків.
У результаті генератор працює у вкрай неефективному режимі, споживає значну кількість пального, а економіка такого резервного живлення стає надзвичайно дорогою.
СЕС: корисно, але не вирішує проблему
Сонячні електростанції показали себе прогнозовано: вони добре працюють у сонячні години, але мають критичне обмеження.
Більшість класичних мережевих СЕС не можуть живити об’єкт при відсутності зовнішньої мережі. Без систем накопичення енергії інвертор СЕС просто відключається.
Крім того, взимку ефективність генерації максимально падає. У результаті багато підприємств, які інвестували лише в СЕС, зіткнулися з тим, що під час блекаутів ці системи виступають радше як модний декор.
Найбільш стійка конфігурація
Наразі найбільш ефективним рішенням для середніх і великих об’єктів є комплексна енергосистема.Її основою стають універсальні системи зберігання енергії (УЗЕ) — масштабовані батарейні рішення промислового класу.
Типова комерційна конфігурація включає одну або декілька УЗЕ потужністю 125–135 кВт та ємністю 261 кВт·год на елементах останнього покоління з рідинним охолодженням. Це шафи розміром з великий холодильник, що інсталюються і безшумно експлуатуються ззовні. Ціна однієї шафи варіюється в діапазоні 35-45 тис. євро в залежності від бренду. Важливо розуміти: подібні системи не встановлюються “з коробки” і кожен об’єкт потребує попереднього проєктування.
Для великих проєктів рішення є аналогічним, але вже з контейнерним виконанням — з потужностями у мегавати та ємностями у кілька або навіть десятки мегават-годин.
У такій архітектурі:
- УЗЕ виступає резервом першої черги;
- при вичерпанні заряду батареї запускається генератор, що заряджає безпосередньо УЗЕ на базовій потужності у своєму найбільш ефективному режимі використання палива;
- генератор фактично стає резервом другої черги та працює значно ефективніше, адже не змушений працювати на “холостих” режимах у періоди низького енергоспоживання;
- додатковий заряд батарей забезпечує сонячна генерація;
Саме така конфігурація показала себе найбільш стійкою в умовах надтривалих відключень цієї зими. Вона дозволяє: зменшити кількість годин роботи генератора, знизити витрати на паливо та суттєво продовжити моторесурс обладнання.
Додаткова економія навіть без відключень
Ще одна важлива перевага систем накопичення енергії — економічна ефективність навіть у періоди без відключень. Український ринок електроенергії має значну різницю між цінами в різні години доби. Нерідко вона складає 11–14 грн за кВт·год без ПДВ між дешевими денними годинами та дорогими піковими.
Це дозволяє заряджати батареї у дешеві години і розряджати їх у дорогі пікові періоди. Фактично система одночасно працює як резерв живлення і як інструмент оптимізації витрат на електроенергію. Наприклад, 11-12 березня повністю зарядити системи в денні години в місті Києві можливо за 2,8 грн. за кВт*г, в той час як вартість генерації від ДГУ за поточної вартості дизпалива буде вдесятеро дорожчою.
Ринок тільки формується
Комплексні рішення такого рівня можуть запропонувати небагато компаній на ринку. Адже мова йде не тільки про те, щоб продати клієнту обладнання (що є найбанальнішою частиною процесу), а й про:
- практичний досвід експлуатації систем в українських умовах;
- стабільний сервіс;
- наявність власних інженерів та проєктантів;
- реальне, а не декларативне виконання гарантійних зобов’язань.
Час готуватися зараз
Енергетична війна триває. І хоча поточна ситуація в енергосистемі виглядає більш спокійно, це лише пауза перед новими викликами. Український бізнес уже один раз пройшов через енергетичний шок. І головний урок цієї кризи простий: найбільш дорогим рішенням завжди стає відсутність підготовки. Компанії, які використають цей час для інвестицій у енергетичну стійкість, отримають не лише захист від блекаутів, а й реальну конкурентну перевагу. Тому що у наступних хвилях відключень ринок виграватимуть не ті, у кого дешевша реклама чи гучніший бренд. А ті, у кого просто не вимикається світло.
